Першу психологічну допомогу (ППД) можна охарактеризувати як певний комплекс прийомів, спрямованих на відновлення емоційної стабільності людей, які постраждали від надзвичайної ситуації нещодавно. Навичку надавати ППД може сформувати кожен, хто навіть немає спеціалізованої психологічної підготовки.

Цей допис буде присвячений деяким секретам надання ППД.

1. Не поспішайте допомагати комусь, якщо ви самі на цей момент емоційно не стабільні. Подбайте спочатку про себе! Виконайте декілька вправ емоційного регулювання (ці техніки згадувалися в минулому дописі).

2. Варто розуміти, що не кожному потерпілому в надзвичайних ситуаціях треба надавати ППД – допомога регулюється принципом добровільності.

3. Усе починається з того, що необхідно спокійно підійти до потерпілого і познайомитися з ним. Скажіть своє ім’я, назвіть свою мету перебування на місці подій, запитайте про необхідність допомоги, дізнайтеся ім’я  в потерпілого.

4. За необхідності задовільніть базові потреби людини. Відведіть у безпечне місце, там, де не буде сторонньої уваги. Надайте першу домедичну допомогу, якщо потерпілий поранений. Якщо людина легко одягнена або оголена, надайте одяг або те, чим можна прикритися. Дайте випити води. Якщо потерпілий голодний, нагодуйте.

5. Поясніть потерпілому, що відбувається і де ви знаходитеся. Запитайте його про події, які сталися недавно з ним. Поцікавтеся про його рідних або знайомих (де вони знаходяться і чи потрібна їм допомога).

6. Допоможіть відновити емоційну стабільність потерпілого. Можна використати техніку «5-4-3-2-1»:

«Назвіть 5 предметів, які ви бачите, 4 предмети, до яких можете доторкнутися, 3 звуки, які чуєте, 2 запахи, які ви відчуваєте, 1 предмет, який можете спробувати на смак».

Також можете скористатися іншими техніками емоційного регулювання, які вказувались у попередньому дописі.

Додамо, що варто нагадати потерпілому не забувати дихати. Можна казати: «Не забувай дихати!», «Говори і дихай!», «Плач і дихай!», інше.

7. При спілкуванні з потерпілим уважно вислухайте його, не перебивайте, у роботі краще використовувати питання з відкритою відповіддю. Час від часу варто узагальнювати сказане. Важливо не інтерпретувати висловлювання постраждалого, не оцінюйте сказане. Дозвольте проявити емоції, не зупиняйте людину в цьому: «Я бачу, ти зараз плачеш. Що з тобою? Про що це тобі?» (Або «Через що ти зараз плачеш?»).

Також у розмові висловлюйте слова підтримки: «Я поруч!», «Я тут!», «Я тебе чую!», тощо.

Не забувайте про зоровий контакт, говоріть м’яко і спокійно, не тисніть на постраждалого.

8. Користуйтеся формою наказових речень: «Пішли у безпечне місце», «Випий води», «Чекай тут на фахівця, він тобі допоможе», «Дихай», інше.

Якщо є можливість, дайте потерпілому вибір: «Будеш чай чи воду?», «Вдягнеш куртку чи вкриєшся ковдрою?», тощо.

9. Якщо потерпілий у відносному порядку, можна його залучити до допоміжних робіт. Дайте йому можливість зробити корисне. Хай рознесе воду чи теплий одяг іншим постраждалим, або порахує вцілілих людей і таке інше.

10. Якщо потерпілому необхідна допомога, із якою звична людина не справиться (до прикладу, медична), чекайте на фахівців, які мають приїхати на місце подій і передайте його під їхню опіку.

У  разі потреби застосовуйте ці знання!